Обережно ВІЛ-СНІД та Туберкульоз

За дорученням Президента та на виконання його соціальних ініціатив,  в Україні було впроваджено 12 тисяч посад фахівців із соціальної роботи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Так, на даний час, майже у кожній сільській раді у Біляївському  районі, працює фахівець із соціальної роботи, який  в змозі виявити  оцінку  потреби, надати соціальні послуги сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах і вирішити свої проблеми самостійно не в змозі.

Одна з соціальних ініціатив Президента, на реалізацію якої направлена діяльність фахівців із соціальної роботи, є під назвою «Протидія СНІДу, та Туберкульозу». Метою ініціативи є запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу та Туберкульозу.

СНІД - це інфекційна хвороба, що викликається вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), хворий на СНІД втрачає стійкість до інфекційних захворювань, які для людей з нормальною імунною системою загрози не становлять, - пневмонії, грибкових захворювань і т.п., а також до раку. Через деякий (іноді значне) час після інфікування розвивається так званий клінічний синдром, який в підсумку призводить до смерті. СНІД викликається вірусом. Іноді проходить кілька років, перш ніж у людини, інфікованої вірусом імунодефіциту, з'являться перші ознаки хвороби. Людина, в організм якої проникнув вірус, не відчуває цього і виглядає цілком здоровою, але для інших вона становить небезпеку.

Вперше СНІД був ідентифікований у 1981 році. Те, що його викликає ВІЛ, було встановлено в 1983 році, але знадобилося майже десять років, щоб лікарі усвідомили, що за відсутності інтенсивного лікування результат цього інфекційного захворювання завжди летальний. В даний час розроблені методики лікування, що дозволяють зберегти здоров'я і продовжити життя пацієнтам, однак вони недосконалі, дорогі і утомливі. Крім того, вони недоступні переважній більшості ВІЛ-інфікованих, які живуть в країнах, що розвиваються. Оптимальним рішенням було б недорога вакцина, але поки вакцини немає і найближчим часом не передбачається. Тому головним способом запобігання поширення цього смертельно небезпечного захворювання залишається зміна способу життя і поведінки. Зараження СНІДом можливо лише при попаданні ВІЛ в кров людини. Найбільш поширений шлях зараження - через статевий контакт з ВІЛ інфікованим; при цьому вірус потрапляє в кров партнера через невеликі ранки, які є частим наслідком статевих актів. Наркозалежні  заражаються СНІДом, використовуючи для внутрішньовенних ін'єкцій наркотичних речовин вже використані будь-ким голки та шприци. ВІЛ може бути переданий дитині від матері під час вагітності, пологів або з грудним молоком. Хоча тільки 25-35% дітей народжуються зараженими СНІДом від хворих матерів, це становить приблизно 90% всіх випадків зараження дітей. Відомі випадки зараження СНІДом медичних працівників у результаті уколів шприцами або після того, як кров випадково вихлюпувалася з пробірок і потрапляла на відкриті ранки, слизові оболонки очей чи носа. Це пояснюється тим, що, потрапляючи в навколишнє середовище, вірус СНІДу дуже швидко гине. Тому висохла кров, інші виділення хворої людини абсолютно безпечні. З цієї ж причини безпечні поцілунки і дотики. Крім того, нещодавно в людській слині був знайдений білок, що перешкоджає ураженню лімфоцитів вірусом імунодефіциту.

Вірус імунодефіциту людини передається трьома шляхами:

- статевим шляхом;

- через нестерильні шприци та голки, колючо-ріжучі предмети, які забруднені кров'ю людини, у якої є даний вірус;

- від матері до ще не народженої або новонародженій дитині під час вагітності, пологів або годування грудьми.

Враховуючи основні шляхи передачі ВІЛ-інфекції, людина повинна дотримуватися заходів профілактики:

- не вступати в ранні статеві стосунки, так як це може призвести до зараження ВІЛ, венеричними хворобами та до небажаної вагітності;

- не пробувати і не доторкатися до наркотичних речовин; навіть одноразове введення наркотику може призвести до зараження вірусом імунодефіциту людини;

- проколювати вуха лише в косметичних кабінетах;

- наносити татуювання у спеціальних салонах;

- дотримуватися правил особистої гігієни: використовувати індивідуальні зубну щітку, бритву, манікюрні приладдя.

Існують люди, у яких імовірність зараження ВІЛ дуже велика. Певна форма поведінки (спілкування) веде до збільшення ризику зараження ВІЛ а саме:

- Наявність великої кількості сексуальних партнерів;

- Використання одних і тих же голок і шприців кількома людьми при внутрішньовенному введенні наркотиків.

Тому до групи ризику відносять:

- Споживачів ін’єкційних наркотиків;

- Жінок комерційного сексу;

- Чоловіків які мають статеві звя’зки з чоловіками;

- Осіб з безладними статевими зв’язками.

Заразитися СНІДом може кожен з нас, якщо не дотримуються елементарні правила безпечної поведінки. Період розвитку ВІЛ-інфекції триває від 1-2 до 10-15 років:

а) латентний (прихований) період. Людина може навіть не підозрювати про те, що він інфікований. У цей час можуть бути симптоми, схожі на застуду (ГРЗ): температура, пронос, збільшення лімфовузлів, втома та ін.;

б) прояв важких захворювань, якими людина зі здоровою імунною системою не страждає: пневмоцистна пневмонія, злоякісні пухлини, ураження центральної нервової системи.

Не можна заразитися ВІЛ через:

- Дверні ручки;

- Місця загального користування;

- Посуд, їжу;

- Душ, лазню, басейн;

- Укус комара та інших комах;

- Рукостискання;

- Ласки, обійми.

Синдром набутого імунодефіциту (СНІД), що ускладнюється різними захворюваннями, в тому числі і туберкульозом, придбав гостру медико-соціальну значимість. При діагностиці СНІДу слід проводити обстеження хворого та на туберкульоз. Захворюваність на туберкульоз хворих на СНІД становить 6-10%. Захворюють на туберкульоз як ВІЛ-інфіковані, так і хворі на СНІД, частіше наркозалежні чоловіки у віці 30-50 років. У раніше вилікуваних від туберкульозу, інфікування ВІЛ різко підвищує ризик рецидиву туберкульозу.

На територіях де поширений СНІД, він служить фактором, що сприяє зростанню захворюваності на туберкульоз. Велика смертність хворих від туберкульозу за наявності СНІДу, яка більш ніж на 70% вище такої при одному туберкульозі.

Туберкульоз (ТБ) - це інфекційна хвороба легенів, яка передається по повітрю. При кашлі, чханні, розмові або плювання люди з цією хворобою виділяють в повітря мікроби, відомі як бацили. Для інфікування досить вдихнути лише незначну кількість цих бацил. Однак захворюють не всі люди, інфіковані ТБ бацилами. Імунна система або вбиває мікробів, або "відгороджується" від ТБ бацил, вводячи їх у латентний стан на цілі роки. Нездатність імунної системи боротися з інфекцією, що викликається ТБ бацилами, призводить до розвитку активної хвороби, при якій ТБ бацили розмножуються і руйнують організм. Без лікування кожна людина з інфекційним ТБ щорічно інфікує приблизно 10-15 чоловік.

В даний час, в загальній складності, одна третина населення світу інфікована ТБ, у 5% - 10% людей, інфікованих ТБ, розвивається активна хвороба.

Якщо у людини виявлений інфекційний ТБ (з використанням мікроскопа для виявлення бацил у зразку мокротиння) необхідно провести повний курс лікування протитуберкульозними препаратами в правильному дозуванні за підтримки медичних та громадських працівників або підготовлених добровільних помічників. Найчастіше застосовують такі протитуберкульозні препарати, як ізоніазид, рифампіцин, піразинамід і етамбутол. Завдяки лікуванню під спостереженням інфікована людина проходить повний курс лікарської терапії, що дозволяє вилікувати ТБ і запобігти його подальшому розповсюдженню. Ліки необхідно приймати регулярно і безперервно протягом 6-8 місяців. На міжнародному рівні в якості підходу до боротьби з ТБ рекомендується ДОТС (короткостроковий курс лікування під медичним контролем), який є ефективною по вартості стратегією суспільної охорони здоров'я для виявлення і лікування пацієнтів із ТБ. У найближче десятиліття завдяки цьому підходу можна буде запобігти мільйони випадків захворювання на ТБ і смерті від цієї хвороби.