Прийомна сім’я

Найкраще середовище для життя й розвитку дитини – сім’я. Діти мають зростати в сімейному оточенні, в атмосфері любові, бо лише так повною мірою забезпечуються її потреби, створюються оптимальні умови для гармонійного розвитку й успішної соціалізації. Тільки сім'я здатна забезпечити задоволення основних потреб дитини, надавати стимули для її подальшого розвитку, створювати стабільну атмосферу.

Обов’язок забезпечення розвитку й виховання дітей, які за певних життєвих обставин залишились без батьківського піклування, бере на себе держава. Система державної опіки в Україні створювалася за умов старої політичної системи. В її основу були закладені ідеї колективного виховання дітей. Відповідно, Україна успадкувала систему великих інтернатних закладів, де діти позбавлені індивідуальної опіки.

Усиновлення, опіка та піклування над дітьми – перевірені часом форми сімейного виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, тоді як альтернативні форми, що набули розвитку останнім часом, - прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу.

Прийомна сім’я є однією з форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Діти, що втратили батьків, або їхні батьки в силу різних обставин не можуть виконувати свої обов’язки, потребують родинного тепла і виховання. Прийомна сім’я – це сім’я або особа, що не перебуває в шлюбі, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 4 дітей на виховання та спільне проживання. Дитячий будинок сімейного типу - окрема сім'я, яка створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Прийомні сім'ї як форма державного виховання має глибокі історичні корені в Україні. Як свідчать історичні данні, в Київській Русі, ще за часів Ярослава Мудрого, існували не лише сім’ї, які можна назвати прийомними, а й необхідні закони й правила, що регулювали ці питання. Ярослав Мудрий уклав перший український збiрник законiв „Руська правда" (1037 р.), який мiстив також i правила стосовно опiки на державному рiвнi. Пізніше, в Росiйськiй iмперiї сiмейнi форми влаштування дiтей стали приватною iнiцiативою членiв царської та шляхетних родин, сiмей багатих купців. За даними українських дослiдникiв ще в XI сторiччi київськіi князі брали пiд свою опiку людей, якi потребували соцiальної допомоги, зокрема дiтей-сирiт.

Метою створення прийомних сімей є забезпечення належних умов для виховання в сімейному оточенні дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Так як кожна дитина повинна мати свою сім`ю, відчувати батьківську опіку й любов, бути в ній захищеною і самостійною, а в майбутньому – передати все це своїм дітям. Прийомні діти влаштовуються в сім’ю до досягнення вісімнадцятирічного віку або до закінчення навчання у професійно-технічних чи вищих навчальних закладах, але не пізніше досягнення ними 23-річного віку. За сприятливих умов дитина може повернутися в рідну сім’ю.

Якщо у Вас виникло бажання створити такого типу сім’ю, працівники Біляївського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді допоможуть та нададуть необхідну інформацію.

Адреса Біляївського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді: м. Біляївка, вул. Миру 10, тел.: 2-19-65