Психічні особливості дітей, постраждалих від насильства

Досвід перенесеного насильства в дитинстві і юнацтві має фатальний наслідок для психологічного самопочуття та загального розвитку. Прояви наслідків насильства, хоча і порушують здоров’я дітей та підлітків, не мають чітко виражених симптомів і ознак, за якими можна було б встановити першопричину відхилень. Ступінь тяжкості наслідків залежить від тяжкості самого насильства. Жертви насильства живуть у стані постійної небезпеки і страху його повторення або того, що всі дізнаються про нього.

Майже всі діти, постраждалі від насильства, пережили психічну травму, в результаті чого вони розвиваються далі з певними особистісними, емоційними і поведінковими особливостями, які негативно впливають на їх подальше життя. Діти, які зазнали насильства, самі відчувають гнів, який часто виявляють до слабших, молодших за віком дітей, тварин. Часто їх агресивність виявляється у грі, інколи спалахи гніву не мають очевидної причини. Деякі з них, навпаки, надто пасивні, не можуть себе захистити. І в тому, і в іншому випадку порушується контакт, спілкування з ровесниками. У дітей, що довго не отримують ласки, турботи, людської теплоти, розуміння, намагання будь-що привернути до себе увагу іноді виявляється у вигляді зухвалої, ексцентричної поведінки.

Найбільш універсальною та важкою реакцією на будь-яке насильство, є низька самооцінка, яка сприяє збереженню та закріпленню психологічних порушень, пов’язаних з насильством. Особистість з низькою самооцінкою переживає почуття провини, сорому. Для неї характерна постійна впевненість у своїй неповноцінності. Внаслідок цього дитині важко домогтися поваги оточення, успіху, її спілкування з ровесниками складне. Якщо після виявлення фізичного насильства члени сім'ї встануть на бік дитини, а не на бік кривдника, наслідки для дитини будуть менш важкими, ніж коли він не отримує захисту та підтримки.

Емоційні реакції дітей на насильство і жорстокість можуть бути наступними:

Почуття провини за постійне насильство або жорстокість: при частому або постійному насильстві.

Постійне збудження: навіть у спокійній обстановці від дитини очікується черговий спалах агресивності.

Суперечливість: діти не усвідомлюють, що можна не знати про почуття іншої людини або мати одночасно два протилежних почуття. Дитина, яка говорить: «Я не знаю, як до цього ставитися», - частіше відчуває амбівалентні почуття, а не просто намагається втекти від розмови.

Потреба в надмірній увазі дорослих: може бути особливо проблематичною для батьків, які намагаються впоратися з власним болем або вже прийнятими рішеннями. На дітей можуть звертати увагу з приводу негативних проявів - коли вони відтворюють насильство, свідками якого були.

Сором: особливо для більш старших дітей, чутливість до ганьби насильства може виражатися у формі сорому.

Занепокоєння про майбутнє: непевність у повсякденному житті змушує дітей думати, що життя буде непередбачуваним і надалі.

Найбільш універсальною і важкою реакцією на будь-яке насильство є низька самооцінка, яка сприяє збереженню і закріпленню психологічних порушень. Особистість з низькою самооцінкою переживає почуття провини і сорому. При цьому характерні постійна переконаність у власній неповноцінності, у тому, що «ти гірше всіх». Внаслідок цього дитині важко домогтися поваги оточуючих, успіху, спілкування її з однолітками утруднено.

Поганий самоконтроль і порушення поведінки властиві жертвам фізичного насильства. Для жертв фізичного насильства більше характерні агресивність, руйнівна поведінка як у школі, так і вдома, безконтрольність поведінки. За допомогою агресії вони захищають себе від хвилювання (тривоги) і почуття безпорадності. Результат такої поведінки - збільшення дистанції від інших. Вороже ставлення до інших людей продиктовано боязню заподіяти собі біль. У таких дітей зазвичай мало друзів, тому що ровесників часто лякає їх вибухова, імпульсивна поведінка.

Якщо Ви виявили у своєї дитини, зміни в  поведінці, які були описані вище, Ви можете звернутись за психологічною допомогою до Біляївського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за адресою: м. Біляївка, вул., Миру, 10 телефон 2-19-65.

 

Біляївський районний центр

соціальних служб для сім’ї,

дітей та молоді